23 квітня 2026 року ВРП ухвалила публічне звернення до КМУ щодо визначення спеціального (спрощеного) порядку встановлення відповідності судів ознакам об’єктів критичної інфраструктури та/або об’єктів, що підлягають пріоритетному електропостачанню.

Наводимо повний текст публічного звернення, затвердженого рішенням ВРП від 23.04.2026 № 760/0/15-26:

ПУБЛІЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ

до Кабінету Міністрів України

Відповідно до статті 12² Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Критичного значення в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України набуває питання енергетичної стійкості держави та органів державної влади. Функціонування суду як складника державної інфраструктури в сучасних умовах потребує постійного доступу до електропостачання.

Безперебійність здійснення правосуддя має ключове значення для забезпечення верховенства права, стабільності правопорядку, захисту прав і свобод людини та громадянина, а також належного функціонування державних інституцій.

Через постійні масовані обстріли російською федерацією території України, зокрема об’єктів енергетичної інфраструктури, суди, органи та установи системи правосуддя функціонують в умовах періодичних відключень електроенергії.

Особливої актуальності питання енергетичного забезпечення судової гілки влади набуло в зимовий період 2025–2026 років, який виявився надзвичайно складним для енергосистеми України. Багатогодинні й багаторазові упродовж доби відключення електроенергії суттєво ускладнювали функціонування органів державної влади, у тому числі судів.

За таких умов заходи щодо забезпечення судових установ альтернативними джерелами живлення (генератори, інверторні / акумуляторні системи, інші засоби резервного енергозабезпечення) не здатні повною мірою покрити їх потреби в електроенергії. Обмежений ресурс роботи генераторів, залежність від наявності пального, технічні обмеження обладнання, а також неможливість забезпечення за рахунок такого обладнання стабільного живлення всіх систем одночасно значно знижують ефективність застосування судами альтернативних джерел живлення.

З огляду на викладене суди змушені працювати в умовах постійної адаптації до графіків відключень електроенергії, що негативно впливає на планування судових засідань, своєчасність розгляду справ та організацію роботи судів загалом, а отже, ставить під загрозу безперервність здійснення правосуддя.

З метою детального вивчення питання належного забезпечення безперебійного функціонування судів в умовах погіршення в державі ситуації з енергетикою, спричиненої інтенсивними обстрілами об’єктів енергетичної інфраструктури з боку російської федерації, з огляду на необхідність пріоритетного забезпечення сталості та безперервності здійснення правосуддя Вища рада правосуддя 9 лютого 2026 року звернулася до місцевих та апеляційних судів із проханням надати інформацію щодо негативних наслідків відключення електроенергії для роботи судів, стану забезпечення судів альтернативними джерелами живлення, а також висловити позицію стосовно відповідності судів критеріям, визначеним для об’єктів критичної інфраструктури, та повідомити про проблемні питання, які ускладнюють / унеможливлюють віднесення судів до об’єктів критичної інфраструктури.

На запит Вищої ради правосуддя більшість місцевих та апеляційних судів зауважили, що відсутність електропостачання впливає на їхню можливість здійснювати свою діяльність у повному обсязі.

Зокрема, у разі відключення електроенергії ускладнюється або стає неможливим проведення судових засідань, оскільки припиняється робота засобів відеоконференцзв’язку, технічних пристроїв аудіо- та відеофіксації процесуальних дій у залах судових засідань, а також комп’ютерної техніки суддів і працівників апарату суду. Це призводить до вимушеного перенесення розгляду справ, порушення затверджених графіків судових засідань, накопичення нерозглянутих матеріалів і створює ризики недотримання процесуальних строків, зокрема у справах, що мають невідкладний характер.

За повідомленнями судів, у зв’язку зі знеструмленням стає непрацездатною автоматизована система документообігу суду, відповідно, припиняються електронна реєстрація справ і матеріалів, їх автоматизований розподіл між суддями, облік процесуальних строків, контроль виконання доручень, формування та реєстрація вхідних і вихідних документів тощо. Неможливими стають друкування процесуальних документів, формування статистичної звітності, підготовка та надсилання судових рішень, що фактично блокує безперервність судового діловодства та паралізує організаційну діяльність суду.

За відсутності електроживлення та, відповідно доступу до мережі Інтернет суди позбавлені можливості працювати з підсистемою «Електронний суд», приймати й надсилати процесуальні документи в електронній формі та
в належний спосіб інформувати учасників судового процесу про рух справ.

Відключення електроенергії унеможливлює роботу суддів і працівників апарату суду з інформаційними системами та державними електронними реєстрами, за відсутності доступу до яких судді не можуть перевірити правовий статус сторін, встановити обставини справи, дослідити необхідні докази тощо. Це фактично блокує можливість ухвалення судових рішень та впливає на дотримання строків розгляду справ.

Серверне та телекомунікаційне обладнання в разі знеструмлення припиняє обробку даних, що призводить до втрати зв’язку між структурними підрозділами апарату суду, суддями та працівниками апарату, зупинення функціонування внутрішніх мереж, електронної пошти, офіційного вебсайту, а також баз даних кадрового, фінансового та статистичного обліку.

Перебої з електропостачанням також негативно впливають на функціонування режимно-секретних органів судів. В умовах, коли процесуальним законодавством передбачено вкрай обмежені строки розгляду окремих категорій клопотань, навіть короткочасне відключення електроенергії може призвести до неможливості своєчасного розгляду таких матеріалів і негативно вплинути на проведення оперативних заходів, що є особливо критичним в умовах воєнного стану.

Крім процесуальних наслідків, відключення електроенергії створює ризики для безпеки суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, оскільки припиняється робота систем відеоспостереження, контролю доступу, охоронної та пожежної сигналізації, систем оповіщення й аварійного освітлення. У разі знеструмлення приміщення суду зупиняються ліфти, що унеможливлює доступ до верхніх поверхів багатоповерхових будівель та створює перешкоди для осіб з обмеженою мобільністю. За відсутності робочих систем вентиляції, водопостачання, теплопостачання тощо порушуються санітарно-гігієнічні умови перебування людей у будівлях судів та інші наслідки.

В умовах сьогодення показовим у контексті наслідків відключення електроенергії є питання своєчасного розгляду судами військових кримінальних правопорушень.

Статтями 407, 408 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби та дезертирство. Водночас Законом України від 20 серпня 2024 року № 3902-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» визначено механізм звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які під час дії воєнного стану вперше вчинили кримінальне правопорушення, передбачене цими статтями.

Зокрема, зазначеним Законом статтю 401 Кримінального кодексу України доповнено пунктом 5, відповідно до якого особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Згідно зі статтею 286 Кримінального процесуального кодексу України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п’ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

За інформацією Державної судової адміністрації України щодо кількості клопотань слідчого / прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які вперше вчинили кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 Кримінального кодексу України, у період із 7 вересня 2024 року до квітня 2026 року до місцевих судів надійшло 24 175 клопотань щодо самовільного залишення військової частини або місця служби (розглянуто 19 362 клопотання) та 353 клопотання щодо дезертирства (розглянуто 291 клопотання).

Виконання законодавчих вимог щодо невідкладного розгляду зазначеного виду клопотань ускладнюється об’єктивними обставинами функціонування судів в умовах відключень електроенергії та, як наслідок, впливає на посилення обороноздатності країни.

Принагідно зазначаємо, що на розгляді Вищої ради правосуддя у 2025 році перебувало звернення т. в. о. Головнокомандувача Збройних Сил України щодо сприяння в невідкладному розгляді судами клопотань слідчого / прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які вперше вчинили кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 Кримінального кодексу України. У зверненні зауважено, що від практичної реалізації місцевими судами Закону України від 20 серпня 2024 року № 3902-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» в частині оперативного розгляду судами таких клопотань залежить укомплектованість військових частин особовим складом, а отже, їхня спроможність виконувати бойові завдання.

Таким чином, енергетична нестабільність безпосередньо впливає не лише на строки розгляду справ, а й на виконання державою функцій у сфері оборони.

Незважаючи на складні умови, суди продовжують здійснювати правосуддя відповідно до вимог законодавства. Водночас наявні проблеми потребують  системного вирішення та запровадження комплексного підходу до забезпечення енергетичної стійкості судової системи.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» об’єкти критичної інфраструктури – це об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру» віднесення об’єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку, зокрема для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг, свідчать про існування загроз для них, можливість виникнення кризових ситуацій через несанкціоноване втручання в їх функціонування, припинення функціонування, людський фактор чи природні лиха, тривалість робіт для усунення таких наслідків до повного відновлення штатного режиму.

Правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою згідно із частиною четвертою статті 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» належать до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України.

Сектор правосуддя з визначенням типу основної послуги – здійснення правосуддя – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року № 1109 входить до переліку секторів критичної інфраструктури. Відповідним секторальним органом у сфері захисту критичної інфраструктури визначено Державну судову адміністрацію України.

Згідно із Законом України «Про критичну інфраструктуру» секторальний орган у сфері захисту критичної інфраструктури є державним органом, визначеним законодавством відповідальним за забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в окремому секторі критичної інфраструктури. До повноважень секторального органу відповідно до статті 19 цього Закону належать, зокрема, збір, узагальнення та попередній аналіз даних щодо критичної інфраструктури та її функціонування, а також спільно з операторами критичної інфраструктури здійснення категоризації об’єктів критичної інфраструктури своїх секторів критичної інфраструктури, формування секторальних переліків об’єктів критичної інфраструктури, подання інформації до Реєстру об’єктів критичної інфраструктури тощо.

Своєю чергою оператором критичної інфраструктури визначено юридичну особу будь-якої форми власності та/або фізичну особу – підприємця, що на правах власності, оренди або на інших законних підставах здійснює управління об’єктом критичної інфраструктури та відповідає за його поточне функціонування.

Статтею 21 Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначено основні завдання, права та обов’язки операторів критичної інфраструктури. До таких завдань, з-поміж іншого, належать: забезпечення захисту об’єктів критичної інфраструктури; розроблення, оновлення та забезпечення виконання об’єктових планів заходів щодо забезпечення безпеки і стійкості критичної інфраструктури; створення окремого структурного підрозділу або визначення відповідальної особи за організацію захисту критичної інфраструктури; забезпечення відновлення функціонування об’єктів критичної інфраструктури в разі виникнення аварій та інших небезпечних подій; створення й використання необхідних резервів фінансових та матеріальних ресурсів для реагування на кризові ситуації та ліквідації їх наслідків; забезпечення захисту персоналу об’єктів критичної інфраструктури та організація евакуаційних заходів тощо.

На запит Вищої ради правосуддя 197 місцевих та апеляційних судів висловили позицію щодо їх відповідності критеріям, установленим для об’єктів критичної інфраструктури, та необхідності віднесення судів до таких об’єктів з метою реалізації безумовної можливості звернення осіб до суду для захисту своїх прав та інтересів і забезпечення права на справедливий суд, адже безперервність функціонування суду має ключове значення для утвердження верховенства права, стабільності правопорядку та належного функціонування державних інституцій.

80 судів висловили застереження щодо наявних правових, практичних перешкод у питанні отримання судами статусу об’єкта критичної інфраструктури. Суди наголосили, що впровадження стандартів захисту об’єктів критичної інфраструктури з метою виконання обов’язків, покладених на операторів критичної інфраструктури, істотно ускладнюється дефіцитом фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів і в багатьох випадках виходить за межі наявних можливостей судів.

Обмежене бюджетне фінансування видатків для впровадження відповідних заходів, зокрема в частині модернізації енергетичної та інженерної інфраструктури, реалізації додаткових заходів захисту будівель судів, технічна складність їх впровадження в будівлях значної площі, а також різний технічний стан приміщень судів, значна частина з яких є застарілими та потребують капітальних ремонтів, переобладнання внутрішніх електромереж, щитових, систем резервного живлення та інших інженерних рішень, істотно ускладнюють віднесення судів до об’єктів критичної інфраструктури.

Судова система України є розгалуженою мережею органів державної влади, які функціонують у значній кількості адміністративних будівель і приміщень, що відрізняються за площею, технічним станом, поверховістю, правовим режимом користування тощо. Частина судів розташована в кількох корпусах або в різних будівлях, що додатково ускладнює забезпечення належного рівня автономного та резервного живлення. У багатьох випадках наявні альтернативні джерела живлення забезпечують лише окремі приміщення або мінімальні потреби суду, що не дає змоги забезпечити повноцінне здійснення правосуддя.

Системною проблемою є також розміщення значної кількості судів в орендованих приміщеннях або в частинах будівель, балансоутримувачами яких є інші органи, установи чи підприємства. За таких умов суди фактично позбавлені можливості самостійно та в достатньому обсязі реалізувати повний комплекс організаційних, інженерних, технічних і безпекових заходів, необхідних для набуття й належного супроводу статусу об’єкта критичної інфраструктури.

Станом на сьогодні апеляційні та місцеві загальні суди здійснюють свою діяльність у 674 будівлях і приміщеннях. Із загальної кількості приміщень, у яких розміщуються апеляційні та місцеві суди, 68 % перебувають у сфері управління ДСА України, 10 % належать до державної форми власності та сфери управління інших органів, 21 % – до комунальної форми власності,  1 % – до приватної форми власності.

У зв’язку із цим, на переконання Вищої ради правосуддя, є потреба у формуванні та реалізації Урядом України державної політики, спрямованої на пріоритетне забезпечення судів приміщеннями державної форми власності та передання таких приміщень до сфери управління Державної судової адміністрації України, що створить належні передумови для подальшого планування та реалізації заходів із системного переоснащення будівель судів, їх модернізації, захисту та включення до відповідних переліків об’єктів критичної інфраструктури, яким має бути забезпечене пріоритетне електропостачання, адже проведення будівельних робіт за державні кошти з метою забезпечення ефективного використання бюджетних ресурсів можливе на об’єктах державної форми власності, що перебувають у сфері управління Державної судової адміністрації України.

На виконання вимог законодавства у сфері захисту критичної інфраструктури Державна судова адміністрація України вже проводила роботу з ідентифікації та категоризації об’єктів критичної інфраструктури у секторі правосуддя. Водночас матеріали, які отримала Вища рада правосуддя від судів, свідчать, що практична імплементація вимог законодавства в цій сфері потребує комплексного нормативного врегулювання та належного фінансового забезпечення з урахуванням особливостей правового статусу судів.

Окремої уваги потребує питання застосування постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 600 «Про затвердження Порядку визначення та застосування граничних величин споживання електричної потужності» (зі змінами), пунктом 30 якої передбачено, що до переліку критично важливих об’єктів, яким повинно бути забезпечено пріоритетне електропостачання відповідно до встановленого мінімального навантаження, відносяться, зокрема, об’єкти критичної інфраструктури, включені до Реєстру об’єктів критичної інфраструктури, з приєднаною потужністю не менше 100 кВт, а також населені пункти, які розташовані в 20-кілометровій зоні вздовж державного кордону з російською федерацією, та/або населені пункти, які розташовані в 20-кілометровій зоні вздовж територій проведення активних бойових дій.

Державна судова адміністрація України, ураховуючи наведену норму, у жовтні – листопаді 2024 року надіслала звернення до 48 судів, які мають приєднану потужність не менше 100 кВт, щодо погодження пілотного проєкту з віднесення об’єктів критичної інфраструктури сектору правосуддя до Реєстру об’єктів критичної інфраструктури з метою подальшого внесення до переліку критично важливих об’єктів, яким повинно бути забезпечено пріоритетне електропостачання відповідно до встановленого мінімального навантаження.

Водночас значна частина судів, особливо місцевих і тих, що функціонують у старих, орендованих або розосереджених приміщеннях, формально не відповідають критерію щодо приєднаної потужності, хоча за своєю функцією, значенням для держави та роллю в забезпеченні права на судовий захист безумовно повинні бути віднесені до об’єктів, що мають забезпечуватися електроенергією у пріоритетному порядку. Закріплений формальний підхід не враховує специфіки здійснення правосуддя як критично важливої державної функції, припинення або істотне ускладнення якої безпосередньо впливає на захист прав людини, правопорядок, виконання обов’язків держави та функціонування інших інституцій.

Застосування лише технічного критерію приєднаної потужності без урахування функціонального призначення об’єкта призводить до ситуації, коли суди як носії функції здійснення правосуддя опиняються поза межами механізму пріоритетного енергозабезпечення.

Отже, чинне правове регулювання, встановлене постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 600, не забезпечує належного охоплення судів режимом пріоритетного електропостачання. Це свідчить про необхідність встановлення для судів окремого спрощеного нормативного регулювання в частині застосування вимог до об’єктів критичної інфраструктури та об’єктів пріоритетного електропостачання, яке враховувало б не лише технічні показники окремої будівлі, а насамперед функціональне призначення суду як органу, що здійснює правосуддя.

Вища рада правосуддя наголошує, що в умовах воєнного стану електроенергія є базовим ресурсом, без якого робота суду, з огляду на цифровізацію судових процесів, суттєво обмежується або стає неможливою. Ситуація, що склалася, потребує вжиття з боку Уряду України невідкладних заходів для забезпечення належних умов функціонування судової влади та виконання конституційного обов’язку держави в частині гарантування права на судовий захист.

Набуття судами статусу об’єктів критичної інфраструктури, щодо яких держава забезпечує особливий режим електропостачання, є ключовим елементом енергетичної стабільності судової влади, безперервності здійснення правосуддя та реального забезпечення права кожного на доступ до правосуддя.

Ураховуючи викладене, з огляду на конституційний статус судів, їхнє функціональне призначення, територіальну розгалуженість мережі судів, особливості розміщення у значній кількості будівель і приміщень різної площі й різного технічного стану, а також загальновідомі фактори обмеженого фінансового і кадрового забезпечення діяльності судів Вища рада правосуддя звертається до Кабінету Міністрів України із пропозицією опрацювати спільно
з Державною судовою адміністрацією України питання спрощення процедур ідентифікації, категоризації та внесення судів до відповідних переліків і реєстрів об’єктів критичної інфраструктури, за результатами опрацювання ініціювати внесення змін до нормативно-правових актів у сфері захисту критичної інфраструктури та пріоритетного електропостачання шляхом встановлення для судів спеціального (спрощеного) правового регулювання та порядку встановлення відповідності судів ознакам об’єктів критичної інфраструктури та/або об’єктів, що підлягають пріоритетному електропостачанню, без покладення на кожен окремий суд надмірних документаційних, кадрових та інженерно-технічних вимог.

Крім того, з метою дотримання вимог статті 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів просимо Уряд України під час підготовки показників видатків Державного бюджету України окремо передбачити видатки для забезпечення поетапної модернізації енергетичної та інженерної інфраструктури судів, зокрема внутрішніх електромереж, щитових, інверторних систем, накопичувачів електроенергії та інших засобів резервного живлення, з метою виконання мінімально необхідних вимог безпеки та стабільної діяльності судів в умовах воєнного стану.

Забезпечення безперебійного функціонування судів є питанням не лише належної організації діяльності судової влади, а й конституційного обов’язку держави гарантувати право на судовий захист, доступ до правосуддя та безперервність його здійснення як однієї з базових функцій держави.

В умовах воєнного стану стабільність функціонування судів безпосередньо пов’язана із забезпеченням прав і свобод людини та громадянина, захистом інтересів суспільства та держави. Відсутність належного енергозабезпечення судів фактично означає обмеження можливості осіб реалізувати право на судовий захист, що є неприпустимим у демократичній правовій державі.

Отже, вирішення порушених у цьому зверненні питань є важливим кроком для забезпечення стійкості держави, гарантування прав і свобод людини та збереження функціонування правової системи України в умовах збройної агресії.

Вища рада правосуддя